14.12.2010

22 вересня – День партизанської слави

Дев’ятий рік поспіль в Україні відзначається День партизанської слави. Відзначення цього свята є державним визнанням неоціненного внеску народних месників у Перемогу над фашистськими загарбниками. Чимала частка в ньому належить і партизанам та підпільникам Савранського району. Невблаганно летять роки, а з ними поступово відходять у вічність ветерани Великої Вітчизняної. На сьогодні, як розповідає голова райради ветеранів війни і праці П.М.Зброжко, серед живих залишилося лише шестеро учасників партизанського та підпільницького руху Савранщини – Ніна Галактіонівна Сокирник, Ніна Онуфріївна Нестеренко, Любов Юстимівна Боцуляк, Ганна Павлівна Денисюк, Марія Яківна Луценко та Йосип Іванович Гранківський. Саме їм сьогодні ми висловлюємо глибоку вдячність за їх ратний подвиг та віддаємо данину пам’яті їхнім бойовим побратимам, які не дожили до цього дня.

 

В ПАМ’ЯТЬ ПРО ПАРТИЗАНСЬКУ НЕСКОРЕНІСТЬ

 

День партизанської слави для Савранщини, яка по праву вважається партизанським краєм, - особливе свято, а тому завжди відзначається в районі широко. Ось і цього року 22 вересня тут відбувся ряд святкових заходів. Першим з них стала поїздка групи ветеранів війни до Слюсарівського лісу, який у роки війни був прихистком для народних месників.

Учасниці партизанського руху Н.О.Нестеренко, Л.Ю.Боцуляк, Н.Г.Сокирник, колишні фронтовики А.П.Деркач, В.Л. Бачинський, Я. В.Морозюк, Л.В.Ткач у супроводі першого заступника голови РДА В.В.Рябокоровко, голови районної ради ветеранів війни, праці та військової служби П.М.Зброжка і члена ветеранської райради О.С.Кузя прибули на мальовничу галявину, де росте віковічний дуб. Тут їх зустріли начальник відділу освіти райдержадміністрації С.І.Паламарчук та група вчителів і учнів Слюсарівського НВК.

Діти поділилися своїми знаннями про розвиток партизанського руху на території району, представили віршований монтаж на партизанську тематику. До того ж члени шкільного лісництва поінформували гостей про визначну пам’ятку природи, біля якої проходила зустріч. В знак пошани та вдячності за їх ратний подвиг школярі вручили ветеранам букети квітів.

Далі між учнями та представниками старшого покоління відбулася бесіда, яка пройшла у теплій, невимушеній обстановці. Н.О.Нестеренко розповіла про останню бойову операцію, проведену бійцями загону „Буревісник”. Потім ветерани відповіли на запитання учнів. Дітей цікавило, в яких умовах жили партизани, як вони харчувалися, чи були серед бійців загону діти тощо. Також юні слюсаряни попросили учасників партизанського руху розповісти про своїх земляків –Павла та Раїсу Денисюків, які загинули під час походу „Буревісника” до Голованіських лісів. На завершення зустрічі усі її учасники сфотографувалися на пам’ять біля лісового велета.

За цим тут же, під вітами майже 600-річного дуба, ветеранів пригостили святковим обідом, організованим працівниками управління праці та соціального захисту населення РДА і терцентру СОПОНГ.

У другій половині дня пройшли святкові заходи у районному центрі. За традицією їх розпочала хода багатолюдної колони представників установ, організацій, підприємств, навчальних закладів центральними вулицями селища, яка завершилася на площі біля підніжжя пам’ятника партизанам загону „Буревісник”. Тут і відбулися основні урочистості.

Перш за все вшанували присутніх на святкуванні учасниць партизанського руху, вручивши їм букети квітів на подарунки. З привітальними промовами виступили голова райдержадміністрації О.А.Іспанюк, голова районної ради М.В.Бадюл та голова ветеранської райради П.М.Зброжко. Виступаючі відзначили, зокрема, вагомий внесок партизанів та підпільників Савранщини у Велику Перемогу над фашистськими загарбникам. Від ветеранів партизанського руху виступила Н.О.Нестеренко, яка побажала нинішньому й прийдешнім поколінням не зазнати незгод, які несе з собою війна, жити, вчитися, творити під мирним небом.

За цим усі присутні вшанували пам’ять загиблих у Великій Вітчизняній війні хвилиною мовчання.

Цьогоріч за ініціативою районної ради ветеранів та за підтримки райдержадміністрації було започатковано ще одну традицію – на честь Дня партизанської слави проводити молодіжний легкоатлетичний крос на приз партизанської родини Денисюків з Слюсаревого. Юні бігуни подолали дистанцію від пам’ятного хреста, встановленого на місці розстрілу учасників партизанського руху на березі Південного Бугу, до площі, де відбувалися урочистості. Фінішувавши, одна з учасниць забігу привітала ветеранів зі святом, а інші вручили присутнім георгіївські стрічки.

Далі до уваги учасників святкування була представлена театралізована концертна програма. Музичні номери виконали працівники районного та концебівського будинків культури, народного хору ветеранського клубу „Затишок”, представників дитячої музичної школи, самодіяльних артистів.

Потім на честь Дня партизанської слави пролунав військовій салют. Насамкінець учасники урочистостей поклали квіти до підніжжя пам’ятника партизанам, біля якого того дня несли почесну варту чарівні співробітниці райвідділу міліції.

 

  Сергій Осадчук.

 

 

Ніхто не забутий...

 

ЇМ ДОПОМАГАЮТЬ І СЛОВОМ, І ДІЛОМ

Нині колишні партизани та підпільники, як і інші ветерани ВВв, перебувають у такому віці, коли потребують підвищеної уваги до себе та підтримки. В першу чергу намагається задовольнити цю потребу районна рада ветеранів війни, праці та військової служби, яку очолює П.М. Зброжко. Додають моральних сил людям похилого віку, які вже перетнули вісімдесятирічний рубіж свого життя, в тому числі й учасникам партизанського руху, щорічні візити до них в дні їх народження представників ветеранської ради. По мірі своїх можливостей рада ветеранів надає й матеріальну допомогу. Зокрема така поміч нещодавно була надана Л.Ю. Боцуляк, яка проживає в с.Концеба.

В роки війни тоді ще юна жителька Концеби стала активною помічницею партизанів. Разом з батьком, та іншими активістами вона пересилала в ліс продукти харчування, зокрема хліб, випечений власноруч, медикаменти, інші необхідні речі. Передавала дані про ворожі частини, що дислокувалися в селі. Певний час Люба знаходилася в партизанському загоні. Обходила поранених та хворих. Ходила й у розвідку. Кожного разу, ризикуючи своїм життям, енергійна і хоробра дівчина справлялася із поставленим завданням. По війні працювала в колгоспі, виховала двох дочок. Нині, перебуваючи на заслуженому відпочинку, Любов Юстимівна порається по домашньому господарству. І хоч вона нині не може займатися активною громадською діяльністю, жінку не забувають, цікавляться її життєвими проблемами. Беручи до уваги те, що Любов Юстимівна живе у давно збудованому будинку, який потребує ремонту, і зокрема, перекриття даху, допомогти у вирішенні цього питання взялася райрада ветеранів. За її сприяння головним управлінням праці та соціального захисту населення облдержадміністрації було виділено 5 тисяч гривень, на які Л.Ю.Боцуляк придбала шифер та дошки. На даний час ведеться робота щодо виділення коштів на оплату ремонтних робіт.

Нещодавно Любов Юстимівна відсвяткувала свій 87-й день народження. З цієї нагоди до її оселі завітали представники районної ради ветеранів П.М. Зброжко та Л.Ю. Поліщук, які привітали іменинницю та вручили її подарунки і квіти. В свою чергу жінка подякувала гостям за те, що підтримують ветеранів і словом, і ділом. Цим, за її словами, вселяється віра у серця тих, хто воював і працював на благо Вітчизни, що роки прожиті недаремно.

 

Місце у житті

  ВОНИ І НИНІ У ВИРІ ЖИТТЯ

Коли почалася війна, Ніна Галактіонівна Сокирник та Ніна Онуфріївна Нестеренко, були ще зовсім юними. Та, незважаючи на це, вони не залишалися осторонь боротьби із загарбниками. Юні савранчанки одразу, як тільки район окупували фашисти, долучилися до підпільницької діяльності.

Зв’язок з партизанами Н.Г. Сокирник розпочався через її батька, який допомагав народним месникам. Він доручив доньці зберігати цінні документи, щоб вони не потрапили до рук окупантів. Тримала дівчина зв’язок із загоном і через місцевого вчителя Феодосія Петровича Козлика. Вона виконувала усі завдання, які їй доручали, - передавала партизанам потрібну для них інформацію, заготовляла медикаменти тощо.

Виконувала спочатку різні завдання партизанського командування, перебуваючи у райцентрі і Ніна Іванчина ( таке дівоче прізвище Н.О. Нестеренко). Згодом вона перебралася в загін, де стала бійцем взводу розвідки. Не раз їй доручали небезпечні завдання – розвідати дані про фашистські частини, що дислокувалися в селах. І щоразу Ніна поверталася на партизанську базу з цінними відомостями.

По війні, вийшовши заміж за комісара загону „Буревісник” В.М. Нестеренка, колишня розвідниця виїхала за межі району. Довгий час жида в місті Іллічівськ. Разом з тим, не забувала Ніна Онуфріївна про свою малу батьківщину. Щороку приїжджала зі своїм чоловіком до Саврані у День Перемоги. А після смерті В.М. Нестеренка та виходу на пенсію, стала приїжджати сама ще й на День партизанської слави. Слід сказати, що дружина комісара партизанського загону бере активну участь у патріотично-виховній роботі. Під час кожного візиту на рідну землю Н.О. Нестеренко разом з іншими ветеранами війни зустрічається з представниками підростаючого покоління. Розповідає дітям про те, що довелося пережити їй та її бойовим побратимам у ті буремні роки. Герої її оповідей – партизани загону „Буревісник” - слугують прикладом відданості і любові до рідного краю, самопожертви заради Батьківщини. Кілька разів протягом минулого та цього року Ніна Онуфріївна брала участь у подібних зустрічах з учнями Савранської школи, що проводилися у самому навчальному закладі, районному історико-краєзнавчому музеї, районній бібліотеці. Пам’ятною для всіх її учасників стала зустріч савранських та любашівських школярів з учасницями партизанського руху Н.О. Нестеренко та Л.Ю. Боцуляк, яка відбулася рік тому на місці розташування бази партизанського загону „Буревісник”.

Віднедавна Ніна Онуфріївна переїхала на постійне місце проживання до рідної Саврані. Тож тепер у неї більше часу і можливостей для участі у патріотично- виховній роботі з молоддю району.

  Сергій Осадчук.