21.08.2012

ГЕРОЇ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ САВРАНЩИНИ

Березовський Юхим Матвійович народився 8 лютого 1913 р  в с. Саврань, в сім’ї селянина. За національністю єврей . В  Радянській армії служив з 1935 по 1938 р.

В 1941 р. закінчив Московський залізничний технікум. Працював старшим електромеханіком на ст. Ясинувата Донецької області.

На фронтах Великої Вітчизняної війни  з лютого 1942 р. Командир батареї 692-го артилерійського полку 240 стрілкової  дівізії 38 армії  Вороніжського фронту. Старший лейтенант Березовський відзначився при форсируванні   Дніпра . 29.09.1943 р. в числі перших з полку подолав ріку в районі с. Лютеж (Вишгородський район Київська область), на правому березі надав вогневу підтримку підрозділам   в боях за утримання і розширення плацдарму. В ході відбивання 11 контратак наніс ворогу велику шкоду.

Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 10 січня 1944 р.

З 1945 р.  капітан Березовський – в запасі.

В 1949 р. закінчив Ленінградський інститут інженерів залізничного транспорту.

Довгий час працював на Московській залізниці.

Нагороджений орденом Леніна, Червоного Прапора, Олександра Невського,  2 орденами Вітчизняної війни 1ст.,  орденом Трудового Червоного Прапора, Червоної  Зірки, медалями.

 

Бочкович  Кирило Васильович , народився в 1918 р. с. Саврань Одеської області, в сім’ї робітника. Українець. З першого по шостий  клас навчався в Савранській середній школі . Повну середню освіту отримав  в середній школі м. Котовська Одеської області.

У військово морському флоті з 1939 року. Закінчив електромеханічну школу учбового загону Чорноморського флоту.

Учасник Великої Вітчизняної війни з  червня 1941 року. Заступник командира взводу протиповітряної оборони 314 окремого батальйону морської піхоти, старшина 2 статті. Бочкович у складі десантного загону під керівництвом старшого лейтенанта  К.Ф. Ольшанського  висадився у тил противника в ніч на 26.03.1944 року в порт м. Миколаїв. Протягом двох діб вів кровопролитні бої, відбив до підходу наших військ 18 запеклих атак противника.

Погиб 24.08.1944 р. при звільненні с. Жебріяни ( нині с. Приморське Кілійського району Одеської області).

Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 20.04.1945 р.  Нагороджений орденом Леніна, Червоного Прапора, медалями..

В м. Миколаєві відкритий  Народний музей  бойової слави моряків – десантників, встановлений пам’ятник , їх ім’ям названий сквер та вулиця. В м. Котовську Одеської області біля цукрового заводу встановлений бюст Героя, в с. Приморське його ім’ям названа вулиця.

В нашому районі  ім’я Бочковича Кирила Васильовича   присвоєно Савранській середній школі в 1972 р.,  його ім’я  носить одна із вулиць смт. Саврані, біля школи встановлений пам’ятник присвячений Герою Радянського Союзу Бочковичу К.В. та вчителям, учням Савранської школи -   учасникам Великої Вітчизняної війни.

Гербенський Павло Якович народився в червні 1914 р. в  с. Концеба Савранського району Одеської області в сім’ї селянина. Українець. В 1933 р. закінчив Одеський будівельний технікум, потім авіашколу м. Полтава. Після її закінчення в 1935 р.  працює   льотчиком-інстуктором  Новосибірського  аероклубу. В 1937 р. переведений в м. Барнаул , де призначений начальником льотної частини аероклубу.

З  червня 1941 р. в Радянській армії   командир ескадрильї  6-ого перегоночного авіаполку .

У Велику Вітчизняну війну готував льотні кадри для фронту. В липні-серпні 1943 р. знаходився на бойовому стажуванні  в діючій армії. Здійснив 33 бойових вильоти.

З 1944 р. по завданням командування військової частини п/п  78782 здійснював польоти в Іран.

По закінченню війни старший лейтенант Гербенський досконало володів технікою пілотування як вітчизняних літаків І-16, Як-8, ЛаГГ- 3, Миги ( різних типів), так і зарубіжних Аерокобра, Кітті-Хаук, Харрікейн, Сандербалт. За роки  війни служба  в армії була відзначена різними нагородами:  2 орденами Червоної Зірки, медаль «За оборону Кавказу», медаль «За бойові заслуги», медаль «За перемогу у Великій Вітчизняній війні  1941-1945 рр.» 

 З 1946 р. працював льотчиком –випробувачем  2 –го класу на авіаційному заводі ім. Чкалова м. Новосибірська.  В 1948 р. за великі успіхи в праці Гербенський П.Я. був направлений на навчання в льотно-дослідний інститут м. Москви. Після  закінчення   якого, Гербенському присвоєно звання льотчика-випробувача 1 класу.   В 1950 р. призначений  заступником  льотно-випробувної станції по льотній  частині.. З 1951 р. завод проводив випробування нової серії сучасних реактивних літаків.

13 липня 1955 року  погиб  при виконанні службових обов’язків. 

До цього часу ним були  освоєні в досконалості  24 типа літаків і дано життя 1017 випробувачам

1 травня 1957 р. Гербенському Павлу Яковичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

У музеї Трудової слави  заводу ім.. Чкалова  м. Новосибірська знаходяться на зберіганні особисті речі ( медалі, документи) П.Я.Гербенського.

В рідному селі Концеба    його ім’ям названа вулиця. В Концебівській загальноосвітній школі оформлений стенд, з розміщенням  фотографій та документів Героя-односельчанина.

Мороз Терентій Пилипович  народився  10 листопада 1924 р. в с. Полянецькому  Савранського району Одеської області в сім’ї селянина. Українець. Рано залишився без батьків (померли в голодний 1933  рік ), тому ріс у тітки в с. Синьки Кіровоградської області,  де   і закінчив семирічку.

Навчався в фабрично-заводському училищі  м. Одеси на слюсаря-лекальника.

З початком Великої Вітчизняної війни  учнів ремісничого училища  відправили в м. Йошкар-Олу (Марійська республіка), де Мороз Т.П. закінчив навчання на військовому заводі і став працював у цеху випробування оптичних приладів, що виготовляли на заводі.

В Радянській армії з жовтня 1942 р. З цього часу на фронті. Командир  гармати 258-го легкого артилерійського полку (200-а легка артилерійська бригада, 4-а танкова  армія, 1-й Український фронт) сержант Мороз в боях 12 січня 1945 р., діючи з передовими танковими  підрозділами, із своєї гармати знищив 2 міномети, 6 кулеметів, гармату та 2 реактивні установки противника. 15 січня 1945 р. під час визволення м. Конське (Польща) знищив 2 танка,  2 протитанкових гармати, та 6 БТРів.

Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 10.04.1945 р.

В 1947 р. демобілізований.

Повернувся в рідне село і пішов працювати в колгосп. Одружився.  

В 1957 р. закінчив педагогічне училище  в   м. Білгород- Дністровський. У Полянецькій середній школі викладав фізкультуру,  а потім  початкову військову підготовку.  

В 60-х роках , після закінчення тримісячних курсів мінерів, був співробітником Савранського Добровільного товариства  сприяння армії.

Нагороджений орденом Леніна, 2 орденами Вітчизняної війни 1 ст., орденом Червоної Зірки, орденом Слави 3 ст., медалями.

В с. Полянецькому вулиця,  де жив Мороз Т.П.,  ще за його життя названа «Геройська».

Помер Терентій Пилипович  в 2005 р.

Панасюк Володимир Харитонович народився 15 липня 1913 р. в с. Слюсарево Савранського району Одеської області в сім’ї селянина. Українець.    

 Закінчив сільськогосподарський технікум. Працював зоотехніком.

В Радянській армії в 1938 та з 1941 р. В 1938 р. закінчив курси молодших лейтенантів.

На фронті в Велику Вітчизняну війну з 1941 р. Командир батальону 280-го стрілкового полку ( 185 стрілкова дівізія, 47-а армія, 1-й Білоруський фронт). Майор Панасюк вміло організував і здійснив 15 січня 1945 р. прорив батальйоном оборони противника в районі селища Яблонна-легійонов ( Легьйоново, Польща). Підрозділ першим форсував  р. Віслу та захватив плацдарм на лівому березі ріки. Особисто приймав участь у рукопашному бою, знищив 4-х гітлерівців та взяв в полон 1 офіцера і 4-х солдат. 19 січня 1945 р. вміло організував бой в районі сел. Александров ( 27 км на північний захід від м. Лович, Польща), завдав противнику велику шкоду в живій силі та техніці.

Загиб 26 лютого 1945 р. Похований на південний   захід від населеного пункту  Ной-Мелентін ( 10 км на південь м. Пижеце, Польща).

Звання  Героя Радянського Союзу   присвоєно 6 квітня 1945 р.

Нагороджений  орденами Леніна, Червоного Прапора.       

На вшанування пам’яті  Героя в його рідному селі Слюсарево встановлено пам’ятник, ім’ям  Панасюка  В.Х. названа вулиця.

Покотило Іван Григорович  народився 23 вересня 1911 р. в с. Дубинове  Савранського району Одеської області в сім’ї селянина. Українець.

Закінчив початкову школу.

В Радянській армії з 1930 р.

 В 1938 р. закінчив курси молодших лейтенантів. На фронтах  Великої Вітчизняної війни з лютого 1943 р. Ад’ютант мотострілкового кулеметного батальйону 55-ої гвардійської танкової бригади ( 7-й гвардійський танковий корпус, 3-я гвардійська танкова армія, 1-й Український фронт),  гвардії старший лейтенант Покотило відзначився в боях  4 - 14.11.1943 р. в районах Києва  та Попільні (Житомирська область). Батальйон,  діючи в тилу противника , стійко утримував займаний рубіж, відбиваючи багаточисельні атаки ворога. Покотило був поранений, але залишився в строю та вивів батальйон із оточення.

Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 10 січня 1944 р.  Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора,  Вітчизняної війни 2 ст., Червоної Зірки.

Помер від ран в 1945 р. Похований в м. Москва на Новодєвічьєму кладовищі.

На малій батьківщині   Героя, в  селі Дубинове  встановлений пам’ятник та названо вулицю його ім’ям.